Конотопська вiдьма. Вибранi твори

Григорiй Федорович Квiтка-Основ’яненко

До збiрки увiйшли «Конотопська вiдьма», «Салдацький патрет», «Маруся», «Мертвецький Великдень» та iн. Твори будуть корисними учням, iхнiм батькам та викладачам. Також у виданнi запропоновано вибранi листи з листування Квiтки-Основ'яненка i Шевченка.

Григорiй Квiтка-Основ'яненко

Конотопська вiдьма

Вибранi твори

Батько украiнськоi прози

Рiзнi бiографи по-рiзному творили життепис письменника Григорiя Федоровича Квiтки-Основ’яненка: радянськi дослiдники зазвичай уникали чи не дуже «голосно» говорили про його аристократичне козацьке походження, про релiгiйнiсть, яка не була навiть близькою до фанатизму, про його активну громадську роботу й службову дiяльнiсть – предводитель дворянства, совiсний суддя… Остання посада – офiцiйна. От би в наш час, коли iснують суддi-«колядники», запровадити таку посаду, яка вже iснувала в украiнськiй юриспруденцii в першiй половинi ХІХ ст., – совiсний суддя.

Бiблiографiя праць про життевий i творчий шлях Г. Квiтки-Основ’яненка досить велика, але далека вiд вичерпностi й завершеностi. Очевидно, сучасним i майбутнiм дослiдникам ще належить по-новому прочитати його спадщину i, можливо, створити навiть iгровий фiльм, який може бути наповнений як цiкавими епiзодами бiографii, так i свiтом героiв його прозових i драматичних творiв.

А поки що коротко, бодай схематично окреслимо те основне, без чого не можна обiйтися в нашому виданнi.

Григорiй Федорович Квiтка народився 18 (за новим стилем – 29) листопада 1778 р. в с. Основа на околицi Харкова, який згодом поглинув це мальовниче передмiстя. За мiсцем народження й проживанням i був обраний провiдний псевдонiм – Грицько Основ’яненко. А, крiм нього, були й такi: Земляк ваш Основьяненко, Аверьян Любопытный, состоящий не у дел коллежский протоколист…, Фалалей (Фалурден) Повинухин, штаб-лекарь Пампушкин, Евстратий Мякушкин та iн. Але в лiтературi залишився тiльки один – Грицько Основ’яненко.

Батьки Г. Квiтки успадкували вiд своiх попередникiв не лише статки, але й чесноти, якi були притаманнi украiнським козацьким родам. Вони не хизувалися своiм багатством, але любили говорити, яку роль вiдiграли Квiтки у становленнi Харкова як адмiнiстративного й культурного центру Слобожанщини. Любили також переповiдати схожу на легенду бувальщину, як нiбито колись росiйський iмператор Олександр І пiсля огляду iхнього будинку в Основi запитав: «Не во дворце ли я?» Оглядаючи нинi тодiшне зображення будинку Квiток в Основi, можна сказати, що то була добротна оселя заможного сiльського господаря.

У ранньому дитинствi Грицько зазнав серйозноi фiзичноi й психiчноi травми, пiсля подолання якоi хлопець почав виявляти надзвичайну схильнiсть до релiгii, яка збереглася в нього впродовж усього життя. Якось його нянька досить необережно зняла з повiки дитячого ока ячмiнь, пiсля чого почалося ускладнення хвороби (золотухи) i розвинулася слiпота, яка тривала кiлька рокiв. Вiн чув, як спiвають пташки i дзвонять дзвони, вiдчував, яким прекрасним е навколишнiй свiт.

«Але Бог не без милостi, а козак не без долi», – як любив повторювати Тарас Шевченко. У шестирiчному вiцi мати поiхала з хлопчиком до Курязького монастиря, де можна було поклонитися чудотворнiй iконi Озерянськоi Божоi Матерi. І сталося диво: дитина побачила образ Богородицi – й очi ii просвiтлiли.

Дядько Грицька Наркiз був iеромонахом Курязького монастиря, i тому в подальшому вихованнi юнака брав безпосередню участь – надiсланий ним iз монастиря чернець розпочав навчання. Дотримання християнських чеснот було головним принципом життя Г. Квiтки.

У груднi 1773 р. Г. Квiтку записали на вiйськову службу вахмiстром лейб-гвардii кiнного полку; iз жовтня 1796 р. вiн ротмiстр Сiверського карабiнерного полку, а згодом – Харкiвського полку кiрасирiв, але в сiчнi 1797 р. звiльнений у вiдставку в чинi капiтана.

Г. Ф. Квiтка-Основ’яненко. Сторiнка автографа вiрша «На день моего рождения» («Ударил час! – и мне уж сорок лет»). Серпухов, 18 листопада 1818 р. (1 стор.)

І тут (не рапт