Коли ти поруч

Светлана Талан

Льоша хотiв бути з Дашею в радостi та в горi, у багатствi та в бiдностi, але не у хворобi… Коли близька подруга видала ii таемницю, коли власнi батьки вiдсахнулись вiд неi, як вiд прокаженоi, – хто його засудить? А вони ж могли жити разом довго та щасливо чи померти в один день – загинути тодi, на зануренiй у туман трасi. Того дня Даша, самовiддана медсестра, сама спливаючи кров’ю, вибралася з понiвеченого в аварii «жигульонка», щоб надати допомогу тим, хто ii потребував. Так вона заразилася. Даша не знае як, але вона повинна жити далi!

Свiтлана Талан

Коли ти поруч

«Коронацiя Слова» створюе для вас нову хвилю украiнськоi лiтератури – яскраву, рiзножанрову, захоплюючу, – яка е дзеркалом сьогодення iскарбом для майбутнiх поколiнь.

    Тетяна i Юрiй Логуш, iнiцiатори i засновники проекту

Мiжнародний конкурс романiв, кiносценарiiв, п’ес i пiсенноi лiрики «Коронацiя слова» був заснований для сприяння розвитку новiтньоi украiнськоi культури. Перша церемонiя нагородження переможцiв вiдбулася 2000 року. Вiдтодi усiх, хто належить до коронацiйноi родини, об’еднуе прагнення вiдродити i примножувати живе украiнське слово.

Лiтература, кiно, пiсня i театр обранi не випадково, адже саме цi жанри е стратегiчними жанрами культури, що формують i визначають зрiлiсть нацii.

Метою конкурсу та його завданням е пошук нових iмен, видання найкращих романiв, стимулювання й пiдтримка сучасного лiтературного процесу, вiтчизняноi естради, кiно й театру, i як наслiдок – наповнення украiнського ринку повнокровною конкурентоспроможною лiтературою, а сцени, кiно й театру – якiсними украiнськими шлягерами, фiльмами, п’есами.

    koronatsiya.com

Вiд автора

Сюжетом свого роману я хотiла нагадати нам, людям, про те, яким швидкоплинним е життя.

Ми повсякчас кудись поспiшаемо, завжди не встигаемо, метушимося, нарiкаемо на життя i не помiчаемо за повсякденними клопотами тих, кому справдi зараз дуже важко. Ми шукаемо у близьких i родичiв спiвчуття i порозумiння, але часом не замислюемося над тим, чи зробили самi щось добре й корисне для iнших. Скажете, що ви не олiгарх, не мiльйонер, щоб бути спонсором i допомагати комусь, самi, мовляв, боремося за виживання. Але не завжди грошi вирiшують усе – це на прикладi свого життя доводить моя героiня. Звичайна добра i чуйна людина випадково захворiла на СНІД i вiдразу ж була вiдштовхнута сучасним суспiльством, яке не готове сприймати таких недужих. Проте невiгластво оточення не зломило ii, ту, яка залишилася сам на сам зi своею бiдою, вона не опустила руки. Не багата у фiнансовому планi, моя героiня багата душевно. Їi щиростi, широтi душi та вiдкритостi серця, добротi, готовностi до самопожертви, вмiнню любити може позаздрити будь-хто з нас.

Менi дуже хотiлося б, щоб ви подивились iншими очима на хворих на СНІД i стали уважнiшими й добрiшими до тих, хто сьогоднi поруч iз вами.

Ви можете любити людей, хворих на СНІД.

Ви можете торкатися iх.

Ви можете бути друзями.

Ви можете доглядати iх.

Ми всi однаковi.

    Нкосi Джонсон, активiст руху проти СНІДу, Йоганнесбург, Пiвденна Африка

Частина І

Роздiл 1

Іван Іванович iз полегкiстю зiтхнув. Минув четвер – операцiйний день. Звичайний робочий день, як усi його сорок рокiв, проведених у вiддiленнi хiрургii. Втiм, не такий уже i звичайний. Сьогоднi вiн провiв три вдалi операцii, значить, ним було врятовано ще три життя. Можна було б спокiйно пiти на заслужений вiдпочинок, переiхати жити до села, в рiдну домiвку i доглядати хвору матiр. Вiн так i збирався вчинити чи не кожен день, але звiльнення з роботи постiйно вiдкладав на завтра, на пiслязавтра, на весну, лiто, на «пiсля вiдпустки». Вечорами, коли його долала втома пiсля важких змiн, вiн мрiяв про той день, коли можна буде не сушити голову, розмiрковуючи про правильнiсть поставленого дiагнозу, про непередбаченi наслiдки органiзму пiсляоперацiйних пацiентiв, а просто прокинутися рано-вранцi пiд горлання пiвнiв у селi i, пiрнувши в густий сивий туман, спуститися до тихоi рiчечки з вудкою