Твори для дiтей: оповiдання, казки, сценарii

Лiдiя Гулько

У цiй книжцi зiбранi твори не лише цiкавi, але й пiзнавальнi. Наприклад, у п’есi «Петрушка» мовиться про Андрiйка, учня четвертого класу, про те, як хлопчина брав участь у конкурсi зi змалювання буквиць Остромирового Євангелiя, якому виповнилося 950 рокiв. Без повчань i не нав’язливо дiти одержать вiдомостi з iсторii буквара, виготовлення паперу, безконечника тощо. Твори пересипанi дотепними прислiв’ями. Для дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку, батьки яких дружать iз книжкою, джерелом знань.

Лiдiя Гулько

Твори для дiтей:

оповiдання, казки, сценарii

Серденько, лiтературнi твори, якi ти читаеш на дозвiлля або вивчаеш, написанi не сьогоднi. Найновiшим до десяти рокiв, а найдавнiшим… Наприклад, вiсiм поезiй, що увiйшли до «Кобзаря» Тараса Шевченка, побачили свiт у 1840 роцi. Ранiше, до Шевченка, лiтературнi твори писали Іван Котляревський, Петро Гулак-Артемовський, Григорiй Квiтка-Основ’яненко, Євген Гребiнка. Тебе, напевне, цiкавить найперший художнiй твiр, складений на Русi? Це «Слово о полку Ігоревiм». Його склав невiдомий поет у другiй половинi ХІІ столiття.

Лiтература поза часом. Але твориться на полi свого часу i вiдбивае його свiтло. Наприклад, твори, що увiйшли в цей збiрник, написала на початку ХХІ столiття.

Ти звернув увагу на стиль сучасних казок, i загалом творiв, адресованих дiтям? Так, вони дотепнi, iронiчнi, емоцiйнi. Читати iх легко. Моi роботи такi самi. Але вони ще й пронизанi слов’янським фольклором. У фольклор входять казки, пiснi, билини, прислiв’я, влучнi вирази. Їх склали талановитi люди, що спокон вiкiв заселяють нашi землi. Знати iх треба обов’язково. У роздiлi «Науково-популярнi речi» прочитаеш про iсторiю паперу, буквара, безконечника.

Книжки е рiзнi, на будь-який смак. Наприклад, у Всеволода Нестайка пригодницько-гумористичнi, Володимира Малика – iсторичнi. Мене з дитинства вабили серйознi книжки. Адже вони мiстять пiзнавальну iнформацiю i викликають роздуми про свiт, вiчнiсть, сенс життя. Отак, 13-рiчна Лiда прочитала всi книжки зi шкiльноi бiблiотеки Жуля Верна, в 14 рокiв – Герберта-Джорджа Уеллса, в 15 – Василя Яна.

Ти вiд природи допитливий? Мрiеш бути легким i багатим, як вершки над водою? У такому разi ти мiй однодумець, мiй читач.

Прагну й тебе почути. Напиши менi листа. Моя адреса:

lidagulko@ukr.net

Приемного i вдумливого читання!

Оповiдання з фольклорними та науковими мотивами

Про крилату ягiдку

У Дмитрика, п’ятирiчного хлопчика, зникла улюблена iграшка. Хлопчик довгий час не знае спокою: усе шукае пропажу. Килимок на пiдлозi загортав. І пiд ним улюбленоi iграшки не знайшов.

Стоiть Дмитрик серед хати, кулачком тре очi. Сльози з них ось-ось рiчечкою ринуть. Аж тут дiдусь у дверi.

– Дiдусю, ви не бачили мого воiна? – кинувся до старого Дмитрик.

– Я у хлiвi порався. Там кози мекають, свинi рохкають i кури кудахкають. І жодного воiна, – вiдповiв дiдусь.

Хлопчик тупнув нiжкою.

– Я не про живого воiна, про iграшкового питаю!

– Он про що. І через це хлипаеш?

У очах хлопчика стоять сльози. Дiдусь опустився на ослiн. Дмитрика посадив на колiна. Повчав малого: Знайшов – не скач, згубив – не плач.

Дмитрик тернув бульку пiд носом.

– Це вiршик?

– Нi, прислiв’я. Хоча прислiв’я може бути доладним, як вiршик.

– Ой, здогадався. Ви придумали прислiв’я, щоб я за улюбленою iграшкою не сумував.

– Прислiв’я, Дмитрику, то народна мудрiсть. Ач, яке коротке, яскраве i соковите.

– Нiби ягiдка суницi.

– Так. А ще крилате, мов би ластiвка. Хтось мудро й доладно про щось сказав. Вiдтодi й живе вислiв мiж людьми. Лiтае вiд хати до хати, вiд села до села. І великi мiста не минае, у кожну домiвку заглядае. Людям у нагодi стае.

– Дiдусю, ви знаете багато прислiв’iв?

– Багато, – пiдтвердив дiдусь.

– І мене навчите?

– Аякже! Навчу, якщо не хлипатимеш носом. Бо мудрим нiхто не родився, а навчився.

– Знову прислiв’я! – радiе Дмитрик. – Коли я виросту, то всi книжки перечитаю i мудрим стану.

– Це правильно, бо книжка –