Ідеологiя

Дмитро Донцов

Дмитро Донцов (1883–1973) посiдае особливе мiсце в iсторii украiнськоi полiтичноi думки ХХ сторiччя. Його думки i погляди мали значний, а подекуди й вирiшальний вплив на сучасникiв, готуючи молоде поколiння до боротьби за незалежнiсть Украiни.

Серед украiнських iдеологiв, творчiсть яких так завзято фальшували та перебрiхували, Дмитро Донцов безперечно попереду. Але в наш час, коли месiанiзм Донцова щодо утворення незалежноi Украiнськоi держави дочекався здiйснення, його працi й надалi мають вагоме значення. Вони вилущують з нас почуття меншовартостi, формують патрiотизм i тлумачать усi iсторичнi помилки.

А термiн «нацiоналiзм», яким фальшувальники нас лякали, називаючи то «тоталiтарним», то «iнтегральним», чого у Донцова нiколи не було, сприймаеться зараз уже не так страшно. Бо донцовський нацiоналiзм – це перш за все боротьба за незнищеннiсть украiнськоi нацiональноi iдеi. Такоi ж самоi iдеi, якою керуються i всi решта европейських нацiй.

У видавництвi «Фолiо» 2016 року вийшла друком книга Д. Донцова «Культурологiя».

Дмитро Іванович Донцов

Ідеологiя

Кiлька слiв з приводу

За советського часу на Д. Донцова вiшали всiх собак, обзивали не тiльки нацiоналiстом, але й фашистом, а все це за поширення iдей украiнськоi самостiйностi. Доходило iнколи до вiдвертих фальсифiкацiй. «Нападають на «Нацiоналiзм» за гiтлеризм, тодi як у 1926 роцi… про Гiтлера не було ще чутно…» – справедливо пише Д. Донцов.

Його ставлення до нацистського та фашистського рухiв не було однозначно позитивне, до початку вiйни вiн iм симпатизував, як симпатизували тодi геть у всiх краiнах Європи вiдомi iнтелектуали. Мало кому вiдомо, що фашистськi органiзацii з’явилися i у Францii, i в Англii, i в Скандинавii. Це вже пiзнiше справжня суть нацизму стала зрозумiла.

А в 1934 роцi Д. Донцов навiть видав у «Книгозбiрнi “Вiстника”» книжку Р. Єндика «А. Гiтлер» та написав до неi невелику передмову, в якiй зауважив: «Рiжно можна оцiнювати рух нацiонал-соцiалiстичний i його вигляди. Лише не вiльно пiдходити до них з точки погляду патрiотiв вчорашнього дня, якi, поза своiм iдеологiчним загумiнком, бачать свiтла тiльки в Росii». Для Донцова головною заслугою Гiтлера було те, що вiн стримав поширення комунiстичного руху. Бiльшовизм Донцов вважав куди бiльшим злом, нiж нацизм чи фашизм. А згодом О. Солженiцин навiть напише – Гiтлер проти Сталiна, як хлопчик в коротких штанятах.

Донцiв уважно приглядався до всiх починань Гiтлера, але вже пiд кiнець 30-х рокiв пише, що украiнський нацiоналiзм жодним чином не може стати знаряддям чийогось iмперiалiзму, а тим бiльше шукати едностi з фашизмом, вiн повинен перш за все опиратися на власнi сили. Сам Донцов нi тодi, нi пiд час вiйни жодних контактiв з нацистами не мав.

В газетi «Лiтературна Украiна» у 1987 роцi в № 37 писалося, що Донцов усi своi iдеi взяв «напрокат у фашистських пройдисвiтiв – Муссолiнi, Гiтлера, Геббельса» i це при тому, що його грунтовна праця «Нацiоналiзм» вперше опублiкована була ще в 1926 роцi. На ту пору Донцов мав уже стiйкий сформований свiтогляд i знайомство з книгами Гiтлера та Муссолiнi впливати на нього не могло.

А якщо Донцов ворог, то i всi тi, кого вiн друкував у «Вiстнику» не просто вороги, а як писала та ж газета, автори «досить сумнiвноi якостi творiв». Що тут очевидна неправда, видно уже з перерахунку тих авторiв: Богдан Лепкий, Юрiй Липа, Євген Маланюк, Олекса Стефанович, Улас Самчук та iншi.

Донцов зробив важливу справу – вiн виховав нову молодь, яка потiм пiшла боротися за волю Украiни, вiн наповнив украiнський патрiотизм набагато глибшими нацiональними iдеями, нiж були до нього. Якби такий автор, як Донцов, мiг з’явитися бодай у 1890-х роках, то цiлком можливо, що йому вдалося б виховати те поколiння украiнцiв, яке б перемогло у Першiй московсько-украiнськiй вiйнi 1918–1922 рокiв. На жаль, на ту пору нацiональна свiдомiсть бiльшостi украiнцiв була дуже слабенька.

Ширше про працю Д. Донцова «Нацiоналiзм» розповiв украiнський полiтичний дiяч, публiцист, iдеолог Органiзацii Украiнських Нацiоналiстiв Степан Ленкавський (6.07.1904, Угорники бiля Станiславо