Назад к книге «В’язень Неба» [Карлос Руис Сафон]

В’язень Неба

Карлос Руис Сафон

Цвинтар забутих книжок #3

Данiель Семпере, власник книгарнi, – щасливий чоловiк i батько. Його продавець i приятель Фермiн готуеться до весiлля, а на носi ще й Новий рiк та Рiздво. Чоловiки в доброму гуморi чекають на прийдешнi святкування, аж раптом усе змiнюеться. До крамницi заходить загадковий сеньйор, який хоче купити подарункове видання «Графа Монте-Крiсто». Вiн дивно поводиться, робить якiсь записи, i Данiель вiдчувае: тут щось не так. Незнайомець якимось чином пов’язаний iз Фермiном. Це привид його минулого, який може розкрити страшнi таемницi…

Книга содержит нецензурную брань

Карлос Руiс Сафон

В’язень Неба

Перекладено за виданням: Zafоn C.-R. El Prisionero del Cielo: A Novel / Carlos Ruiz Zafоn. – Barcelona: Planeta, 2016.

Переклад з iспанськоi Олега Леська

Дизайнер обкладинки Іван Дубровський

Електронна версiя створена за виданням: Сафон К. Р.

© Shadow Factory S. L., 2011

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2018

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2018

* * *

Ця книжка належить до циклу романiв, дiя яких вiдбуваеться в лiтературному всесвiтi Цвинтаря забутих книжок. Твори, що входять до цього циклу, пов’язанi мiж собою персонажами й сюжетними ниточками, якi перекидають оповiднi й тематичнi мiстки, хоча кожна книжка е завершеною i самостiйною iсторiею.

Рiзнi частини цiеi серii можна читати в довiльному порядку, можна – котрусь одну на вибiр. Читач мае змогу зайти до лабiринту iсторiй крiзь будь-якi дверi й дослiджувати його, подорожуючи рiзними шляхами: переплетенi мiж собою, вони однаково приведуть вас до самого осередку повiстi.

Я завжди знав, що одного дня повернуся в це мiсто, щоб розповiсти iсторiю чоловiка, який утратив iм’я i душу помiж тiнями Барселони, зануреноi в невиразний сон доби попелу й мовчання. Цi сторiнки написанi вогнем пiд прихистком мiста проклятих. Вони написанi словами, викарбованими в пам’ятi того, хто повернувся з царства мертвих iз обiцянкою, що вп’ялася йому в серце, i з цiною прокляття. Завiса пiдiймаеться, глядачi замовкають, i перш нiж театральне приладдя опустить тiнь, що вже розпростерлася над iхньою долею, на сцену виходить гурт бiлих духiв iз веселощами на вустах i благословенною наiвнiстю того, хто вiрить, що третiй акт – останнiй. Духи починають розповiдати рiздвяну iсторiю, не здогадуючись, що тiльки-но останню сторiнку перегорнуто, чорнильний подмух вiднесе ii в саме серце мороку.

    Хулiан Каракс, «В’язень Неба»

    (Видавництво «Люм’ер», Париж, 1992)

Частина перша

Рiздвяна iсторiя

1

Барселона, грудень 1957 року

Того року перед Рiздвом усi днi починалися свинцевими свiтанками i памороззю. Мiсто огортала синява пiвтемрява, а перехожi квапилися вулицями закутанi аж по вуха, видихаючи пару в морозному повiтрi.

Тими днями небагато людей зупинялося перед вiтриною крамницi «Семпере й сини», а ще менше наважувалося зайти всередину й запитати, чи не лежить тут, чекаючи на них усе свое життя, якась забута всiма книжка, продаж котроi, говорячи без прикрас, мiг би пiдправити хистке фiнансове становище книгарнi.

– Я думаю, сьогоднi саме той день! Сьогоднi нам пощастить! – виголосив я, вiдчуваючи пiднесення пiсля першоi випитоi зранку фiлiжанки кави – порцii щирого оптимiзму в рiдкому станi.

Батько, який того дня з восьмоi години ранку воював iз бухгалтерською книгою, до яких тiльки хитрувань не вдаючись iз олiвцем i гумкою, скинув поглядом на прилавок i побачив, як потенцiйнi покупцi одне за одним поспiшали вниз вулицею, минаючи його крамницю.

– Твоi слова, Данiелю, та Боговi у вуха! Бо якщо так триватиме й далi й на рiздвянi свята в нас нiхто нiчого не купить, у сiчнi ми не матимемо чим оплатити рахунки за свiтло. Мусимо щось iз цим робити.

– Фермiновi вчора дещо спало на думку, – мовив я. – Вiн стверджуе, що мае хитромудрий план, який допоможе врятувати книгарню вiд неминучого банкрутства.

– Не доведи Боже!

Я переказав батьковi дослiвно:

– «Чому б нам не додати декорацiй на вiтрину? Я мiг би стати там у самому спiдньому, i, може, тодi нам удалося б заманити до крамницi якусь жi