Шопенгауер як лiки
Ірвiн Ялом
Звичайний психотерапевт Джулiус Герцфельд дiзнаеться, що в нього виявили меланому i жити йому залишаеться щонайбiльше рiк. Кардинально переосмисливши свое минуле, вiн раптово вирiшуе дiзнатися, як склалося життя тих пацiентiв, яким вiн не змiг допомогти. Зокрема життя Фiлiпа Слейта – сексуально одержимого хiмiка-соцiопата. Пiд час зустрiчi Джулiус розумiе, що Фiлiпу вдалося вилiкуватися самотужки завдяки… фiлософii Артура Шопенгауера. Тепер лiкар та пацiент у певному сенсi мiняються мiсцями…
Ірвiн Ялом
Шопенгауер як лiки
Жодну з частин цього видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва
© Irvin D. Yalom, Dr, 2005
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2018
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2018
* * *
Присвячуеться моiм давнiм друзям, якi благословили мене своею дружбою, роздiляли зi мною втрати й печалi та продовжують пiдтримувати мене з усiею мудрiстю й вiдданiстю iнтелектуальному життю: Роберту Бергеру, Мюррею Бiлмсу, Мартелу Браянту, Дагфiнну Фьоллесдалю, Джозефу Франку, Вану Гарвею, Джулiусу Каплану, Герберту Котцу, Мортону Лiберману, Волтеру Сокелю, Солу Спiро та Ларрi Зароффу.
Подяка
Ідея цiеi книги зародилася досить давно, i я щиро вдячний усiм, хто допомiг iй з’явитися на свiт. Редакторам, якi допомагали менi у створеннi цього дивакуватого сплаву вигадки, психобiографii та психотерапевтичноi педагогiки: Марджорi Бремен iз HarperCollins, яка всiляко мене пiдтримувала й скеровувала в правильному напрямку, Кенту Керролу, а також моiм неймовiрним «домашнiм» редакторам – синовi Бену та дружинi Мерiлiн. Я хочу подякувати численним друзям та колегам, якi ознайомилися з рукописом частково або повнiстю й мали важливi зауваги: Вану й Маргарет Гарвi, Волтеру Сокелю, Рутеллен Йоссельсон, Каролiн Зарофф, Мюррею Бiлмсу, Джулiусу Каплану, Скотту Вуду, Гербу Котцу, Роджеру Волшу, Солу Спiро, Джин Роуз, Гелен Блау, Девiду Спiгелю. Я вдячний моiй групi пiдтримки – колегам-терапевтам, якi всiляко пiдтримували мене в процесi написання цiеi книги. Моему неймовiрному й напрочуд талановитому агенту – Сендi Дiйкстрi, яка зробила неоцiненний внесок у мою роботу, а також запропонувала назву для цiеi книги (як i для попередньоi – «Дар психотерапii»). Я також дякую моему науковому спiвробiтнику Герi Дорану.
Бiльша частина листування Шопенгауера, що збереглася, залишаеться неперекладеною або ж досить незграбно викладена англiйською. Я щиро вдячний моiм нiмецьким асистентам – Маркусу Бьоргiну й Фелiксу Рейтеру – за iхню допомогу з перекладом та масштабнi бiблiотечнi дослiдження. Волтер Сокель запропонував менi свою наукову пiдтримку й допомiг перекласти англiйською бiльшiсть епiграфiв, що передують кожному роздiлу, – i зробив це так, що вони максимально iлюструють потужнiсть i барвистiсть прози Шопенгауера.
Я безмежно вдячний своiй дружинi Мерiлiн, моiй незмiннiй опорi, за ii любов i пiдтримку.
Пiд час написання цiеi книги я звертався до багатьох чудових праць. Передусiм я дякую Рудiгеру Сафранськи за його неймовiрну бiографiю «Шопенгауер i буремнi роки фiлософii» (Schopenhauer and the Wild Years of Philosophy, Harvard University Press, 1989), а особливо за те, що автор люб’язно погодився надати менi консультацiю пiд час нашоi тривалоi розмови в берлiнському кафе. Ідея бiблiотерапii – самозцiлення через читання цiлого корпусу фiлософських праць – належить Браяну Меджi, саме ii вiн виклав у своiй генiальнiй книзi «Зiзнання фiлософа» (Confessions of a Philosopher, New York: Modern Library, 1999). Крiм того, пiд час роботи я звертався i до таких книг: Bryan Magee The Philosophy of Schopenhauer (Oxford: Clarendon Press, 1983; перевидана 1997 року); John E. Atwell Schopenhauer: The Human Character (Philadelphia: Temple University Press, 1990); Christopher Janeway Schopenhauer (Oxford, U.K.: Oxford Univ. Press, 1994); Ben-Ami Scharfstein The Philosophers: Their Lives and the Nature of their Thought (New York: Oxford University Press, 1989)