Норма

Софi Оксанен

Карта свiту

Софi Оксанен – одна з найвiдомiших фiнських письменниць сучасностi. Їi тексти перекладено 48 мовами свiту, i в однiй лише Фiнляндii розпродано бiльше пiвмiльйона ii книг. Їi попереднiй роман «Коли голуби зникли» вийшов у 2015 роцi, права на його переклад були проданi бiльш нiж у 30 краiн.

«На перонi вона присiла на лавку, на яку мати не сiдала. Метро примчало тим самим шляхом. Мама жбурнула взуття та сумочку пiд лавку, а потiм ii вже не стало».

Новий роман Софi Оксанен – це магiчна розповiдь про Норму, яка потрапляе в рiзноманiтнi пригоди через свою особливiсть. Вона застрягла в сiтцi шахрайства та змов, звiдки вона мае вирватися.

Софi Оксанен

Норма

© Sofi Oksanen, 2015

© Л. О. Лiстус, переклад украiнською, 2016

© Л. П. Вировець, художне оформлення, 2016

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010

«Один»

Якщо все буде добре, у серпнi зможемо насолоджуватися смачною iжею та здоровим сном, турбуватися лише про вiдпочинок. Змалюемо собi майбутне, в якому ти отримаеш все, про що навiть i мрiяти не наважувалася. Тодi моя мiсiя буде виконана, i платою за твое нове життя буде не жалкувати про мене.

Пiсля похорону нiщо вже не було таким, як ранiше, хоча Норма хотiла завiрити себе в протилежному, залишаючи позаду гостей та прослизаючи на стежку, що вела до сходинок кладовища. Мати б не образилася на те, що вона вже замовила таксi. На iнше Норма не звертала увагу: напiвзнайомi родичi, iнтриги спадкоемцiв та доля будинку Наакка, в якому мiж карельськими пирiжками та бутербродами прорiзалися спряженi бабусею iз власних спогадiв зауваження. Вона зараз з радiстю залишить весь цей фарс та повернеться до буденного життя, вiдразу зайнявшись вирiшенням питань, пов’язаних зi смертю матерi. Нарештi завершиться уникнення всього, що ii нагадуе. Вона вже не буде запiзнюватися на роботу – поiде на таксi, а не на метро, та не розридаеться, коли залiзнi вiстря гребiнця заплутаються у волоссi. Вона не забуватиме достатньо iсти та пити, i не вiдмовиться вiд звичного життя, яке вони з мамою разом збудували такими величезними зусиллями, i яке зараз руйнуеться повнiстю. Вона готова, як зазвичай, йти на роботу вже наступного ранку: iдеально випрасувана сорочка, в сумочку покладенi дитячi масла для укладки волосся, «дiазепам» та «постафен» для заспокоення думок i тiла, а на днi валiзи дорожня версiя спрею для волосся «Елнетт». Вiн мае запах нормального робочого дня i ним користуються жiнки, життя яких органiзоване i впорядковане; саме такою вона почне бути.

Натягнувши на себе панцир, щоб пережити новий день, вона пiде пiшки на стацiю метро «Сьорнеiнен». Влившись у потiк людей, дозволить ескалатору вести себе на платформу, потiм у тунель метро, як будь-якого iншого дня. Потiк повiтря гойдатиме подоли спiдниць, люди сидiтимуть у своiх телефонах та читатимуть безкоштовнi газети, i нiхто з них вже бiльше не згадае про трагедiю, яка трапилася на тому самому перонi. Лише вона буде думати i буде готова зустрiти атмосферу метушнi на роботi, яка продовжувалася вже мiсяцями через переговори про спiвробiтництво; i вона зрозумiе, що в життi бiльше нiчого не зупинилося, окрiм серця ii мами.

Таксi не було. Норма обперлася об огорожу цвинтаря та для полегшення свого стану надала «бензодiазепiновi» та «скополамiновi» владу формувати зараз «басейн» ii буття. Вона вже протверезiла вiд похорону. Вона не чула анi брехливi спiвчуття, анi лицемiрнi жалiсливi емоцiйнi слова. У неi не запаморочилося в головi, i не нудило, i не було панiки, хоча деякi пiдходили дуже близько й обiймали. Вона поводилася, як примiрна дiвчинка, i нарештi була готова скинути сонячнi окуляри, якi почали сушити носа i вiдбивати виступаючий пiт, але, як тiльки вона проштовхнула iх до своеi сумочки, до неi пiдiйшов незнайомий чоловiк виразити своi спiвчуття.

Норма знову натягнула окуляри. Сльози ще не встигли висохти.

– Іншi хотiли б вже просуватися далi.

Норма попрямувала в бiк ресторану, де вiдбувалися поминки, i схопивши край капелюха, стягнула його з голови. Чоловiк не пiшов, а потягнувся за ii рукою. Норма не вiдповiла на його жест, iй було не до спiлк