Джерело
Дэн Браун
Роберт Ленгдон #5
Споконвiку релiгii свiту намагалися пояснити походження людини. І ось колишнiй учень Роберта Ленгдона, вiдомий мiльярдер та винахiдник Едмонд Кiрш, здiйснюе вiдкриття, яке здатне не просто похитнути, а спростувати постулати всiх релiгiй. На сенсацiйну лекцiю в музеi Гуггенхайма в Бiльбао запрошено й професора Роберта Ленгдона. Але Кiрш не встигае представити свою неймовiрну теорiю – його вбито. Вiдповiдi на питання схованi в матерiалах лекцii Кiрша, яка захищена 47-значним паролем… Тепер вiд професора Ленгдона та директорки музею Амбри Вiдаль залежить, чи дiзнаеться свiт таемницю свого походження. Складнi головоломки, втеча вiд iспанськоi полiцii, смертельнi сутички, загадки, схожi на химернi будiвлi славетного Гаудi, запаморочливi хитросплетiння вуличок Барселони… І десь серед цього виру сховане воно – джерело…
Ден Браун
Джерело
Присвячуеться пам’ятi моеi матерi
Нам треба бути готовими вiдмовитися вiд того життя, яке ми планували, заради того життя, що чекае на нас.
Джозеф Кемпбелл
Факт:
Усi архiтектурнi, мистецькi витвори, мiсця, а також науковi й релiгiйнi органiзацii iснують у дiйсностi.
Пролог
Cтаренький потяг зубчастоi колii повз крутим схилом на запаморочливу висоту, й Едмонд Кiрш роздивлявся зазубренi скелi вгорi. На вiддалi, вбудований просто в скелю, наче висiв у просторi масивний кам’яний монастир – немовби його дивовижним чином приеднали до прямовисного виступу.
Ця непiдвладна часовi святиня в Каталонii, що в Іспанii, витримуе невблаганне земне тяжiння вже понад чотири столiття, не вiдступаючи вiд первинного призначення – вiдгородити своiх мешканцiв вiд сучасного свiту.
«Іронiя долi в тому, що тепер вони першi дiзнаються правду», – думав Кiрш, гадаючи, що йому на це скажуть. Історично склалося так, що найнебезпечнiшi люди свiту – то люди Божi… особливо тодi, коли iхнiм божествам щось загрожуе. «А я зiбрався засунути розпечений спис в осине гнiздо!»
Коли поiзд дiстався верхiвки, Кiрш побачив самотню постать, яка чекала його на платформi. Висохлий, як кiстяк, чоловiк був вбраний у католицьку пурпурову сутану й бiле рокето[1 - Бiла сорочка, що досягае колiн, нагадуе стихар, але з вузькими рукавами. Надягаеться поверх сутани. (Тут i далi прим. перекл.)], голову його покривав пiлеолус[2 - Шапочка, яку носять духовнi особи католицькоi церкви, вiд простих священикiв до Папи Римського.]. Кiрш упiзнав сухорляве обличчя з фотографiй – i вiдчув несподiваний приплив адреналiну.
«Вальдеспiно зустрiчае мене особисто!»
Єпископ Антонiо Вальдеспiно був в Іспанii особою вельми поважною, навiть грiзною: не лише близький друг i порадник самого короля, а й один з найактивнiших i найвпливовiших прибiчникiв збереження традицiйних католицьких цiнностей i давнiх полiтичних стандартiв.
– Певне, ви Едмонд Кiрш? – промовив епископ, коли Кiрш вийшов iз вагона.
– Каюся, це я, – усмiхнувся гiсть, тиснучи кiстляву руку господаря. – Єпископе Вальдеспiно, хотiв би подякувати вам за те, що призначили менi зустрiч!
– Ну а я вдячний, що ви про неi попросили, – голос епископа виявився сильнiшим, анiж того очiкував Кiрш: чiтким i проникливим, немов звук дзвона. – Нечасто до нас на пораду приходять науковцi, особливо такi видатнi, як ви. Прошу, проходьте сюди.
Вальдеспiно вiв Кiрша платформою, i холодний гiрський вiтер розмаював його сутану.
– Маю зiзнатися, – мовив Вальдеспiно, – я уявляв вас iнакшим. Гадав, що побачу професора, а ви такий… – його дещо зневажливий погляд ковзнув стильним костюмом вiд Kiton, перейшов на черевики вiд Barker зi страусовоi шкiри, – кльовий… здаеться, так це називаеться?
Кiрш усмiхнувся ввiчливо, подумавши: «Слово кльовий уже кiлькадесят рокiв тому вийшло з моди».
– Прочитавши список ваших досягнень, – сказав епископ, – я все ж не до кiнця зрозумiв, чим ви займаетесь.
– Я спецiалiзуюся на теорii iгор i комп’ютерному моделюваннi.
– То ви створюете комп’ютернi iгри, в якi дiти граються? Кiрш вiдчував, що епископ насправдi багато з чим обiзнаний, просто вдае старомодного дивака.