Веселий паровоз Чу-Чухин та його друзi. Дитячi оповiдання (украiнською)

Федiр Титарчук

Перед Вами збiрка дитячих казок. Мiсце дii: «казкова» мiсцевiсть десь на Полтавщинi, районi, як вiдомо, що славиться притулком вiдьом, нечистi i наповнений iншими атрибутами надприродного. У лiсi, де ранiше стояли вiйськовi, якi покинули цi мiсця, залишивши все свое нерухоме господарство. Залишилося i депо, яке з часом почало приходити в запустiння, як i всi в цьому лiсi, поки в ньому не оселилися мандрiвнi паровозики.

Веселий паровоз Чу-Чухин та його друзi

Дитячi оповiдання (украiнською)

Федiр Титарчук

© Федiр Титарчук, 2018

ISBN 978-5-4493-6547-7

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Веселий паровоз Чу-Чухiн та його друзi

Титарчук Федiр Олександрович

    Вступ…

В однiй непростий мiсцевостi, що розташувалася акурат мiж Полтавою та Киевом, серед болот, прадавнiх лiсiв i занедбаних вiйськових об'ектiв, оселилися мандрiвнi паровозики. Їх поява нi в кого не викликала б особливого iнтересу, якби не злоблива стара, що проживала на Болотi Старих Паровозiв та вела свiй бiзнес на тому, що переплавляла рухомий склад залiзницi на ложки та виделки.

Мiсця тi стояли особняком i не значилися на жоднiй картi. Хтось вiдносив це до iхньоi чаклунськоi природи, а хтось бачив всього лише в недавньому перебуваннi тут вiйськових, якi, як вiдомо, своi об'екти на карти не поспiшають наносити. Але як би там не було, а вiйськовi з цих мiсць благополучно забралися, залишивши за собою всi своi споруди, з десяток залiзничних перегонiв, кiлька мостiв через рiчки та iнший непотрiб, який чи то забули, чи то не знайшли застосування на новому мiсцi. Саме в такому вiйськовому об'ектi, дуже схожому на хату на курячих ногах, i оселилася стара, що звалася Бабою-Ягою, i яка таiла злобу на усiх, у тому числi й на мандрiвних паровозикiв.

Паровозики, траплялося, втручалися у справи лiсовi або болотнi, але бiльше через незнання або гостру необхiднiсть, нiж з якихось iнших мотивiв, i це кожен раз виводило стару з себе.

А за рiкою жили мiсцевi. Жили вони тут давно, принаймнi самi так вважали. Жили, але чiтко проводили лiнiю куди заходити було можна безбоязно, а куди краще було не потикатися. Тому за рiчку якщо хто i забрiдав, то повертався звiдти з сивиною у волоссi i з масою iсторii, вiд яких охочих вiдвiдати лiси та болота ставало ще менше.

Лiсовi ж мешканцi лише виглядали для стороннiх чимось единим, монолiтним, насправдi ж i всерединi цього закритого спiвтовариства, що намагалося не впускати до себе стороннiх, кипiло бурхливе життя. Баба-Яга, пiсля вiдходу з болiт вiйськових, вважала себе iх правонаступницею, з чим були вiдверто незгiднi Дуби-Ходуни. Дуби-Ходуни прожили в цих мiсцях не одну тисячу рокiв i тому вважали Бабу-Ягу прийшлою. Лiсовi i водянi мешканцi не бажали будь-яких змiн, звикнувши до того життя, яке тут було споконвiку i тому агресивно сприймали будь-яке втручання ззовнi. Болотнi духи, що оселилися в мiсцевих болотах, заманювали своiми чарами механiчноi магii паровози, що пробiгали поруч, а перiодичнi порчi та iнше чаклунство Баби-Яги нейтралiзувалося проявами магii мiсцевоi флори i фауни. Значною мiрою паровозикам просто щастило…

Істрii, що наводяться нижче, якраз i розповiдають про тi подii, що вiдбувалися в цьому ненанесеному нi на одну карту куточку Полтавщини, де, як вiдомо, кожна друга стара е вiдьмою, а кожен третiй кiт Баюн.

1. Як Баба-Яга паровозика Чу-Чухiна на ложки переплавити хотiла

В одному густому лiсi, що росте десь пiд Полтавою, в сторонi вiд основних трас, знаходиться старе депо. Ранiше ним користувалися вiйськовi, але потiм вiйськовi пiшли i залишили все як е, забравши лише своi паровози та бронепоiзди. А цивiльним депо виявилося не потрiбно – у них i без того своiх вистачало. Так i залишилося пустувати нiчийне депо посеред густого лiсу, вiдгороджене вiд зовнiшнього свiту величезними деревами, широкими рiчками да топкими болотами, що тягнуться на десятки кiлометрiв. Спочатку депо пустувало, але потiм, перебираючись за трьома, таким ж